Вернигора

ВЕРНИГОРА О БУДУЩЕМ УКРАИНЫ

Мусий Вернигора – уроженец Левобережной Украины. Около 1766 года в его семье произошла страшная трагедия – Вернигора убил своих мать и брата. О мотивах этого поступка не известно. После этого он покинул родное село и мигрировал на Правобережную Украину, которое тогда было в составе Речи Посполитой (Польши). Немало людей придерживаются мнения, что Вернигора совершил грех убийства, поэтому Бог не может использовать его как пророка. Однако нужно учитывать, что король Давид также был повинен в этом грехе, однако Бог простил его и использовал его как пророка.

Умер в 1770 году. Еще во время русско-турецкой войны 1806-1812 годов на богомолье к могиле Вернигоры ходили паломники едва ли не со всей Украины. Московские власти запретили это паломничество. Вскоре могилу смыло наводнение – Вернигора предвидел, что его могилы не будет.

Пережитая трагедия стимулировала у Вернигоры апокалиптические видения.

Из пророчеств Вернигоры.

10. И Украина познает счастье, но придет ее время, в котором произойдут великие события. Говорил бы я о них, но боюсь, чтобы Днепр не вышел из своих берегов.

Толкование. Вскоре наступит эпоха Миллениума. Новый король будет из Киева руководить планетой. Во времена Вернигоры украинцы были униженным народом, который стремительно терял свою государственность. Тогда было тяжело представить, что украинцы будут иметь свое полноценное государство, и тем более, что из Киева будут руководить миром. Тогда никто не мог представить, что Украина явит миру новую модель государства. Если бы в то время об этом сказал Вернигора, ему бы никто не поверил. Поэтому Вернигора сказал, что даже не осмеливается говорить о будущем Украины – «говорил бы я о них (событиях, которые имеют отношение к Украине будущего), но боюсь, чтобы Днепр не вышел из своих берегов».
«Из Назарета может ли быть что доброе?» – спрашивали люди во времена Иисуса Христа. Но именно из этого города явился людям Бог. Аналогично никто не ожидал во времена Вернигоры чего либо выдающегося от Украины.

11. В большой части мира будет отменено богослужение, будут новые правительства, старые будут заменены либо падут, и счастье будет много лет.

Толкование. Оригинальных текстов пророчеств Вернигоры не сохранилось. Есть только пророчества, записанные спустя какое-то время со слов людей. Скорее всего, это пророчество является объединением двух пророчеств:

А. В большой части мира будет отменено богослужение;

Это пророчество о времени антихриста, которое будет предшествовать эпохе Миллениума.

Б. Будут новые правительства, старые будут заменены либо падут, и счастье будет много лет.

Это пророчество об эпохе Миллениума.

Украинская статья о Вернигоре.

Вернигора – український Нострадамус

Ігор ЧОРНОВОЛ, Ростислав МОСТОВИЙ

Постать Мусія Вернигори переважно відома польському читачеві. Це один з найбільших польських національних міфів. Козака Вернигору змальовували як пророка, котрий передбачив Коліївщину (гайдамацьке повстання 1768р.), крах Речі Посполитої наприкінці XVIII ст., довгі роки неволі та врешті відродження Польщі та її процвітання.

Вернигора фігурує в творчості класиків польської літератури Станіслава Виспянського (в його славетному “Весіллі”), Северина Гощинського, Юліана Словацького (“Сон срібний Соломеї”, “Беньовський”, “Вацлав”) та багатьох інших. Михайло Чайковський присвятив йому окремий твір – “Вернигора, український пророк, історична повість”, котрий уперше вийшов з друку в Парижі 1838 року. Одна з найвідоміших картин Яна Матейка – “Вернигора”. На першому плані на ній зображено дитя, що символізує світле майбутнє для поляків і українців. Після 1917 року в літературних колах називали “Вернигорою Бельведерським” Юзефа Пілсудського.

Суть легенди про Мусія Вернигору полягає ось у чому. Вернигора – уродженець підросійської (тобто Лівобережної) України. Близько 1766 року у його родині сталася трагедія. Вернигора вбив свою матір і брата. Про мотиви цього вчинку не повідомляють. Після цього він покинув рідне село й мігрував на Правобережжя, котре тоді було у складі Речі Посполитої. Пережите горе стимулювало апокаліптичні видіння. Вернигора став проповідувати (його основні пророцтва подані в додатку). Проповідував в афектному стані, потім впадав в апатію і сон. Осів у Корсуні (нині – місто Корсунь-Шевченківський Черкаської області), де ним опікувався староста Суходольський. Він же вперше записав його пророцтво. Під час Коліївщини Вернигора підтримав Барську конфедерацію, вістря котрої було скероване проти Росії, опам’ятовував гайдамаків, навіть їздив на Запорізьку Січ й у Кримське ханство з метою прихилити на бік конфедератів запорожців і татар. Сам переховувався від гайдамаків.

Помер 1770 року. Під час російсько-турецької війни 1806-1812 років на прощу до могили Вернигори ходили селяни ледь не з усіх закутків України, тому царат заборонив паломницво. Невдовзі могилу змила повінь (Вернигора передбачав, що могили не матиме).

Крім шляхетських варіантів цієї легенди, на Правобережжі поширювалися селянські її версії. Згідно з ними, Вернигора ніби-то стверджував, що Господь тримає Україну під особливою опікою, хоча за нехтування його заповідей народ покарано панщиною, епідеміями, голодом і війною. Але все це минеться і після кривавої боротьби Україна підніметься з колін й настануть добрі часи.

Загадковий образ Вернигори постійно притягував увагу. Суперечки в основному точилися навколо автентичності його особи. Наприклад, український історик Теофіл Коструба вважав цю постать легендарною, а Гавриїл Костельник, навпаки, доводив її історичність. Дійсно, точність окремих деталей біографії Вернигори може вражати. Усе ж реальність цієї особи документально підтвердити не вдалося. Здебільшого історики схиляються до думки, що легенда про Вернигору відображає активність агентів гетьмана Пилипа Орлика в першій половині ХVІІІ ст., а також наявність в українському середовищі пропольської мазепинської орієнтації під час Коліївщини (джерела дійсно засвідчують факт участі в Барській конфедерації українських козаків). Крім того, окремішно цей міф відображає специфічну атмосферу нестабільності, екзальтованості, схильності до містики й апокаліптичних передбачень, що було характерно для періоду очевидного занепаду польського суспільства в ХVІІІ ст.

Легенда про Вернигору остаточно сформувалася в період між поразкою Наполеона І Бонапарта (1815) й польським повстанням 1830 року. Існувала навіть думка, що це польський патріотичний фальсифікат. Така оцінка, мабуть, була б найслушнішою, якби літературний персонаж Вернигора вперше з’явився не в польському, а в українському письменстві. Іван Котляревський, перераховуючи в “Енеїді” загиблих побратимів Енея, що мордуються в пеклі, написав: “Тут був Вернигора Мусій”. Отже, йому була відома ця постать, але що саме – нині з’ясувати неможливо. В українському фольклорі Вернигора здебільшого змальовується як завзятий козарлюга, що перевертає гори, авантюрист, що волочиться по світу в гідному собі товаристві Вернидуба й Крутивуса.

Сьогодні в Україні пророцтва Вернигори відомі лише вузькому колу фахівців. А в пропагованих казках його постать цілком аполітична. Також, як про це свідчать роботи Т. Коструби й Г. Костельника, схоже на польське трактування особи Вернигори присутнє і в українському фольклорі, хоча воно малопоширене.
На превеликий жаль, українці набагато краще знають сюжети про “Іванушек”, “царєвєн”, а любителі містики – імпортовану з Росії чортівню, і платять гроші пройдисвітам на кшталт “Любові Ясної”.

Натомість, пророцтва Вернигори (котрі, до речі, справдилися повністю) досі залишаються маловідомими.

Пророцтва Вернигори згідно Йоахима Лелевеля:
“2. В польському краю незабаром зробиться великий заколот і брат змаже руки кров’ю брата свого і будуть грабежі, чужі вояки нароблять багато злого й вежі наповняться невільниками, потому із трьох сторін велика частина краю буде розірвана.

3. Поляки в ненависті до свого короля довго будуть продаватися, врешті вибухне пожежа війни й велика частина Польщі буде розібрана на три частини.

5. Один далекий нарід, замордувавши короля, повстане так, що стане страшним багатьом королям і князям, здавить одне королівство, а в відібраному від того малому краю повстане частина поляків і новий уряд [Велика французька революція 1789 року. - І.Ч.]

6. У третьому році після повстання поляків буде у великій частині світу війна; потому посунеться силач Заходу й на чолі народів піде на Схід і Смоленськ здобуде, але в кінці буде скинений із вершка могутності й буде вигнаний на острів [Наполеон І Бонапарт - І. Ч.]

7. Будуть з’їжджатися монархи й радити, а останній з’їзд буде на Червоній Руси [Галичині. - І. Ч.], але з умов монархів не вийде нічого; будуть заключати союзи, щоб утворити Польщу, але вони спершу не матимуть успіху, й не вдадуться. Прийде до війни з турками, що будуть побиті, й Росія, як розшалілий кінь, помчиться у глибину Туреччини, але потому Туреччина скріпиться, поляки почнуть повставати. Великий завойовник із хоробрим народом побідить росіян і польський нарід почне сильніше повставати [...].
Прилучиться до Польщі турок і англієць, підуть через Київ, завалюючи Дніпро московським трупом, зайдуть у далеку московську країну і в кінці привітають москалі поляків як братів, з ворогів зробляться приятелями.

8. Польський край устане в давніх границях при допомозі турків і англійців.

10. І Україна зазнає щастя, але надійде для неї час, у котрому стануть великі речі. Говорив би я про них, але боюся, щоби Дніпро не виступив зі своїх берегів.

11. У значній частині світу відміниться богослужіння, настануть нові уряди, старі зміняться або впадуть, і щастя буде тривати багато літ”.
Т. Коструба. Вернигора // Історичний календар. Альманах “Червоної Калини” на 1933 рік.

Без коментарів.